Lidé vždy mohou najít způsob, jak pomoct, pokud se postaví za společnou myšlenku, říkají studentky Yuliia a Aglaé
(aktualizováno 14. 4. 2022)
Yuliia Mostova a Aglaé Alex – jedna je studentkou české a ukrajinské filologie z ukrajinského Ivano-Frankivsku, druhá studuje anglickou filologii a pochází z francouzského Montpellier. Obě kamarádky přemýšlely, jak by mohly pomoci Yuliině vlasti. Rozhodly se, že ve volných chvílích budou vyrábět „květiny pro Ukrajinu”* a získají tak další prostředky na humanitární pomoc.
Юлія Мостова та Аглае Алекс – одна студентка чеської та української філології з Івано-Франківська в Українв, інша –вивчає англійську філологію та родом із Монпельє, Франція. Обидві подруги поділилися, як вони можуть допомогти Юліній батьківщині. У вільний час дівчата вирішили виготовляти «квіти для України» і таким чином отримувати додаткове фінансування на гуманітарну допомогу.
Yuliia Mostova and Aglaé Alex—Yuliia is a student of Czech and Ukrainian philology from Ivano-Frankivsk in Ukraine. Aglaé is a student of English philology and she is from Montpellier in France. Both of the friends wondered how they could help Yulliia’s homeland. They decided to make “flowers for Ukraine” in their free time to collect more resources for humanitarian aid.
Jak jste se ocitly v Olomouci? | Як ви опинилися в Оломоуці? | How come you are in Olomouc now?
Y: Do Olomouce jsem se dostala úplnou náhodou. Můj otec dlouho spolupracoval s českou firmou, ale když v roce 2014 začala válka, musel své místo opustit. Během svého pobytu si však našel mnoho českých přátel. Když jeden z nich zjistil, že jsem se začala učit česky, všemožně mě podporoval. Jednoho letního dne jsem od něj dostala pozvání, abych přijela na pár dní do Olomouce a pomohla mu s překlady. Po návratu na Ukrajinu jsem hluboko uvnitř věděla, že se sem určitě vrátím. Olomouc je zvláštní město – každý, kdo zde alespoň jednou byl, se vrací.
В Оломоуць я потрапила досить випадково. Мій тато колись давно співпрацював з однією чеською компанію, але коли розпочалася війна у 2014 році, все закінчилось. Тим не менш, у нього з’явилося багато друзів-чехів. Коли ж один з них дізнався, що я почала вивчати чеську мову, всіляко мене підтримував. Тому одного літнього дня я отримала запрошення від нього,аби приїхати в Оломоуць на кілька днів і допомогти з перекладами. В останній день, повертаючись назад в Україну, десь у підсвідомості закралась думка, що я ще обов’язково сюди повернусь. Це особливе місто: всі,хто бодай раз тут побували, вертаються назад.
I came to Olomouc quite by accident. My father used to work with a Czech company for a long time, but when the war started in 2014, he had to leave his place. However, he found many Czech friends during his stay . When one of them found out that I had started learning Czech, he supported me in every way. One summer day, I received an invitation from him to come to Olomouc for a few days and help with translations. On the last day, returning to Ukraine, I knew, deep inside of me, that I would definitely come back here. This is a special city: everyone who has been here at least once returns.
A: Taky jsem se tady ocitla náhodou. Jako studentka anglické filologie jsem plánovala strávit rok studijního pobytu Erasmus ve Spojeném království. Po Brexitu jsem ale musela stejně jako mnoho jiných studentů najít nový plán. Podívala jsem se tedy na jiné možnosti výjezdů a našla jsem mnoho dalších destinací, jako je Německo, Polsko, Dánsko nebo Česká republika. A o které zemi jsem toho věděla nejméně? No přece o Česku, které se tehdy stalo mým cílem pro dobrodružství daleko od mé vlasti a příslibem jedinečného kulturního zážitku. Dnes stejně jako Yuliia vím, že se do Olomouce vrátím, protože mé srdce teď patří tomuto městu.
Я теж потрапила сюди випадково. Будучи студенткою англійської філології, я планувала провести рік Erasmus у Сполученому Королівстві. Але Brexit відбувся, і, як і багатьом іншим студентам, мені довелося знайти новий план. Тож я переглянула ще раз список договорів свого університету і знайшла багато цікавих варіантів, таких як Німеччина, Польща, Данія чи Чехія. Про яку з цих країн я знала найменше? Тоді Чехія була моїм призначенням для пригод далеко від рідної землі та унікального культурного досвіду. Сьогодні я знаю, як і Юлія, що повернуся в Оломоуц, тому що зараз моє серце належить цьому місці.
I too arrived by accident. As an English philology student, I planned to have an Erasmus year in the United Kingdom. But Brexit happened, and like many other students, I had to find a new plan. So I looked at the list of agreements of my university, and found many options such as Germany, Poland, Denmark or Czech Republic. Which one was the one I knew the least? Czechia was then my destination for an adventure far from my homeland, and a unique cultural experience. Today, I know, as Yuliia, that I will come back to Olomouc, as now, my heart belongs to that place.
Proč jste se rozhodly pro výrobu květin? | Чому ви вирішили виготовляти саме квіти? | What was your motivation for making flowers?
Y: Každý z nás prožil začátek války po svém. Musím říct, že jsem doteď nevstřebala tu naprosto absurdní a šílenou situaci, ve které se má země ocitla. Některé dny jsem toužila po nicnedělání, jindy mě přemáhal neskutečný vztek. Pořád jsem si říkala, že zvládnu dělat víc, ale i přesto to nikdy nebude stačit. Snažila jsem se najít způsob, jak bych mohla poskytnout pomoc lidem, které zasáhla válka přímo, a začala jsem přemýšlet o spolupráci s dobrovolnickou organizací. Naštěstí jsem potkala lidi, kteří se později stali mými dobrými přáteli. Právě Aglaé je jednou z takových kamarádek. To ona navrhla začít vyrábět květiny v barvách ukrajinské vlajky. Připojila se k nám také spolužačka z anglické filologie, Anička Štěpánová, která vyrábí plstěná srdíčka.
Zůstala ale otázka, kde tyto brože umístit a prodat. Nevím, čím jsem se řídila, ale myslela jsem, že naší nejlepší možností bude UPoint. A tak se také stalo. S Aglé jsme ale pořád nevěděly, se kterou dobrovolnickou organizací spolupracovat. Zaměstnanci univerzitního obchodu nám doporučili obrátit se na Člověka v tísni. Společně se teď snažíme ze všech sil pomáhat těm, kteří to potřebují.
Напевно, кожен із нас має свою історію про те, як несподівано війна наступила на наші горлянки. Усвідомити, що от в даний момент відбувається шалене божевілля, зізнаюсь, – неможливо. З дня у день мої відчуття змінюються : від бажання нічого не робити до дикої люті. Крім того, мені завжди здається, що я можу зробити більше і цього ніколи не буде достатньо. Тому, шукаючи способи, як допомогти людям, що опинилися в набагато гіршій ситуації, я подумала про співпрацю з якоюсь волонтерською організацією. Питання залишалось: ЯК? На щастя, мені поталанило зустріти неймовірних людей, які згодом стали для мене дуже хорошими друзями. Однією з таких подруг для мене стала Аглае. Вона запропонувала виготовляти квіти у кольорах українського прапору. Ось так у нас намітився план, що робити. Останнім ключовим моментом залишалось знайти місце, де б можна було розмістити ці квіти, щоб все було надійно. Не знаю, чим я керувалась, але у моїх думках було лише одне: в UPoint все спрацює. Так і сталось. Усі разом ми намагаємось докласти максимум зусиль, щоб допомогти тим, хто це потребує. Єдине Аглае і я не знали, з якою саме волонтерською організацією співпрацювати. Знову ж не обійшлося без допомоги. Працівники університетського магазину порадили нам звернутися до Člověk v tísni. З Анною я зустрілася безпосередньо в UPoint, коли Аглае запросила її на одну з наших зустрічей.
Each of us lived the announcement of the war in our own way. I must say that it is impossible for me to realize how absurd and mad the current situation is. One day, I would crave doing nothing and lay down, another day, I would be overwhelmed with wild rage. I would always tell myself that I could do more, and at the same time, that it would never be enough. So, looking for ways to help people in a much worse situation, I thought about working with a volunteer organization. The question remained: HOW? Fortunately, I was lucky enough to meet incredible people who later became very good friends for me. Aglaé became one of such friends for me. She suggested making flowers in the colors of the Ukrainian flag. That’s how we came up with a plan of what to do. The last key point was to find a place where these flowers could be placed and sold in the safest place. I don’t know what I was guided by, but there was only one thing in my mind: our best option was UPoint. And so it happened. Together, we try our best to help those who need it. The only thing Aglaé and I did not know was which volunteer organization to work with. Again, not without help. The staff of the university shop advised us to contact People in need. Then Anna joined us directly at UPoint when Aglaé invited her to one of our meetings.
A: Souhlasím s Yulií, že když válka začala, mnoho lidí se cítilo bezmocně a mělo pocit, že ztratili kontrolu nad situací. Finanční dary byly jednou z možností, jak podpořit ukrajinskou armádu, humanitární mise a poskytovatele lékařské péče. Ale jak víte, studenti nejsou nejbohatší a nemohou neziskovým organizacím věnovat spoustu peněz. Nikdy jsem nevěřila v bezmoc jednotlivců a věděla jsem, že lidé vždy mohou najít způsob, jak pomoct, pokud se postaví za společnou myšlenku. A tak jsem přišla s nápadem, že bychom mohli soustředit finanční pomoc na jedno místo, aby se z malých částek stal jeden velký dar. Okamžitě jsem si vzpomněla na Yulii, která se již ze všech sil snažila v Olomouci pomáhat ukrajinským studentům jak s překladatelstvím, tak i finančně. Mou výzvu samozřejmě přijala a dnes s velkým odhodláním pracuje na tomto projektu pro svou rodinu, svou zemi a pro naše přátele.
Мені нема чого додати до відповіді Юлії. Коли почалася війна, багато людей опинилися безсилі, не контролюючи ситуацію. Пожертвування були можливістю допомогти українській армії, гуманітарним місіям та медикам. Але, як відомо, студенти не найбагатші і не можуть пожертвувати багато грошей на асоціації. Хоча я ніколи не вірила у «безсилість» людей, я знала, що якось люди можуть знайти спосіб допомогти, якщо об’єднаються навколо однієї ідеї. Тож у мене виникла така ідея: що якби ми могли централізувати пожертви в одному місці, щоб невеликі суми грошей були величезними пожертвуваннями від жителів Оломоуця? Я відразу подумала про Юлію, яка вже намагалася діяти в Оломоуці з різними місіями як перекладацька або фінансова допомога українських студентів. Звичайно, вона відповіла «так» на цей дзвінок і сьогодні з великою рішучістю працює над цим проектом для своєї сім’ї, своєї країни та наших друзів. Що сталося далі, ви знаєте. Нарешті я познайомилася з Анною завдяки подрузі, і поговорила з нею про цей проект: вона приєдналася до нас і до UPoint.
I don’t have much to add to Yuliia’s answer. When the war started, many people found themselves powerless, without any control over the situation. Donations were one of the possibilities to help the Ukrainian army, humanitarian missions and medical care. But as you know, students are not the richest and can’t donate a lot of money to associations. I never believed in the ‘powerlessness’ of people, I knew that somehow, people could find a way to help if they gathered around one idea. So I came up with an idea to centralize the donations in one place, to make small amounts of money a huge donation. I immediately thought of Yuliia, who was already trying her best to act in Olomouc with different missions, such as translating or helping Ukrainian students financially. Of course, she answered my call for help, and today she is working with great determination on this project, for her family, her country, and for our friends. Together, we are now doing our best to help those who need it the most.
Kolik kytek zvládnete denně udělat? | Скільки квітів ви можете зробити протягом дня? | How many flowers are you able to make in one day?
Y: Výroba jedné květiny trvá asi patnáct minut. Je to ale velmi individuální, protože někdo potřebuje méně času, někdo zase více. Hodně by nám pomohlo, kdyby se k výrobě těchto květin připojili i dobrovolníci, pro které jsme natočili výukové DIY video. Vyrobené květiny by pak mohli donést přímo do UPointu. V tuto chvíli každodenně s napětím sledujeme ve zprávách dění na Ukrajině a myslím, že relax u manuální práce nikomu neuškodí a ještě tak pomůže s výrobou květin na prodej.
Для виготовлення однієї квітки потрібно приблизно хвилин п’ятнадцять. Усе дуже індивідуально, адже комусь потрібно менше часу, комусь – більше. Так як ми разом записали відео, як саме це робити, думаю, що кожен з охочих міг би долучитися. На даний момент ми всі потопаємо у вихорі безмежної інформації, яка постійно оновлюється. Тому переключитись на короткий проміжок часу, аби відпочити, нікому б не зашкодило.
It takes about fifteen minutes to make one flower. Everything is very individual, because someone needs less time, someone – more. Since we recorded a DIY tutorial video together, I think everyone could join. At the moment, we are all immersed in a whirlwind of endless information that is constantly updated. Therefore, switching to a short period of time to relax would not hurt anyone.
A jak je tedy vyrobit? | Тож як зробити ці квіти? | So how to make them?
A: Výroba těchto květin je velmi jednoduchá. Nejprve si musíte sehnat látky z umělého materiálu v ukrajinských barvách, nit, jehlu, spínací špendlíky, nůžky a zapalovač. Do jedné látky vystřihněte dva kruhy o průměru asi 7–8 centimetrů a do druhé vystřihněte dva menší kruhy o průměru 3–4 centimetrů. Dále na každém kolečku směrem od okraje ke středu udělejte 8 nástřihů, ze kterých vzniknou okvětní lístky. Jejich okraje následně kolem dokola lehce opalte zapalovačem, čímž okraje zatavíte a nebudou se dále třepit. Nakonec všechny 4 díly uprostřed sešijte a přidejte špendlík.
Зробити ці брошки дуже просто: перш за все, вам потрібно буде придбати — за свій бюджет — пластикову тканину (українських кольорів), котушку ниток, кілька голок, ножиць і запальничку. З однієї тканини потрібно буде вирізати два кола (діаметром 7-8 сантиметрів), а з іншої – два менших (діаметром 3-4 сантиметри). Далі ви 8 надрізів на вирізаному колі, щоб отримати пелюстки, і злегка підпаліть край пелюсток (щоб тканина не потріскалася). Нарешті ви зшийте чотири частини разом і додасте шпильку. Звичайно, ви можете змінити деякі інструкції та зробити їх у своєму стилі (вид тканини, розмір, пошиття…). Ми будемо вдячні за вашу допомогу та пожертву. Адже не буває великої організації без окремих кроків.
It is very simple to make those pins: first of all, you will need to buy some synthetic fabric (in Ukrainian colors), a spool of thread, some needles, scissors, and a lighter. You will have to cut two circles from one fabric (with a diameter of 7-8 centimeters), and two smaller circles from the other (with a diameter of 3-4 centimeters). Next, you will make 8 partial cuts in the circles, to make the petals, and slightly burn the edge of the petals (to avoid the fabric to fray). Finally you will sew the four parts together, and add the safety pin.
* Květinové brože můžete zakoupit v UPointu oproti libovolnému příspěvku do kasičky Člověk v tísni. Svým příspěvkem podpoříte sbírku SOS Ukrajina této humanitární organizace.
*Квіткові брошки ви зможете придбати в крамниці “UPoint” навпроти скарбнички від організації “Людина в біді/ Člověk v tísni”, де ви маєте можливість залишити будь-яку суму. Ваш внесок буде частиною зборів коштів для гуманітарної організації ” SOS Україна”.
*The flower brooches are sold at UPoint for donation of any amount of money, the proceeds go to People in Need. Your contribution will support the Ukrainian Emergency Appeal “SOS Ukraine” of this humanitarian organization.
14. 4. 2022 – V putovní kasičce Člověka v tísni se podařilo od 3. března do 5. dubna vybrat 15 627 Kč na podporu Ukrajiny. Sbírka v UPointu pokračuje dále, nově do kasičky laskavě zapůjčenou Charitou Olomouc. Děkujeme všem za přispění jakékoliv částky!
